Ковель відсвяткував 67-му річницю Великої Перемоги

   67 років без війни. Святкувати День Великої Перемоги місто Ковель розпочало з параду. Щороку цю традицію пройти головною вулицею міста до Меморіалу Слави і там вшанувати вічну пам’ять загиблих та згадати про живих, підтримують ті, хто подарував нам цей визначний день, керівництво міста, духовенство, гості та жителі міста.
    Цьогоріч особливо відчувалось: учасників тих подій стало ще менше. Їхні ряди помітно порідшали. Чимало ветеранів не змогли прибути на урочистість за станом свого здоров’я. Таких визволителів напередодні дня святкування провідали   представники влади.
    На чолі великої колони, яка не поспішаючи наближалася до визначного місця у Ковелі – Меморіалу Слави, йшов, виконуючи мелодії воєнних літ, муніципальний духовий оркестр. За кілька хвилин настала повна тиша. Мітинг розпочався з хвилини мовчання. У цю мить кожен з присутніх мав можливість заглибитися у себе й згадати своїх дідів, прадідів, які боронили нашу землю від ворога, ціною власного життя наближали вистражданий День Перемоги.
    Багато теплих, хвилюючих слів звучало цього святкового ранку від представників міської, районної влади, військових. Але найбільш пронизливим та зворушливим був виступ ветерана Великої Вітчизняної війни, Почесного громадянина Ковеля Миколи Корпачова.
    Микола Іванович, як і зазвичай, побажав молодому поколінню берегти та цінувати подарований мир і не забувати про тих, хто пройшов усі жахіття війни, аби ось уже 67 років жити у спокої.
    У сивочолих ветеранів на очах з’явилися сльози, коли учасники ансамблю сучасного бального танцю «Модерн» з’явилися перед присутніми. Не залишила байдужими жодного й пронизлива пісня про війну у виконанні студентки промислово-економічного коледжу Вікторії Степанюк.
За свідченнями очевидців саме Україна зазнала найбільших руйнувань у роки Великої Вітчизняної, адже наша держава перебували в руках німців три з п’яти років війни, понад 15 тисяч українців загинули на полі бою чи в концтаборах.  В пам'ять про їхній ратний подвиг до Вічного вогню лягли живі квіти та вінки.    
      Організатори свята побоювались, що гуляння, які згодом розпочалися у місцевому парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, зіпсує погода, але небесна канцелярія змилувалась над ковельчанами і подарувала спокійний, бездощовий день. Зраділи такому подарунки природи й учасники сьомого міжнародного вуличного пробігу, який був приурочений Дню Перемоги, та тривав аж  шість годин. Спершу на бігову доріжку вийшли діти-інваліди, за ними вишикувалася дітвора різних років народження, а завершали легкоатлетичний пробіг спортсмени, які долали 6 та 10 кілометрів. Разом з ними пліч-о-пліч змагалися й дорослі інваліди, для яких спорт – це можливість самоутвердитися та довести, спершу собі, а потім й усім решта, що вони такі ж люди як і ми, без яких суспільство не може бути повноцінним.
    На літній площадці парку протягом дня звучала музика, виступали хор ветеранів війни і праці, учасники обласної філармонії, муніципальний духовий оркестр. Останній, як і обіцяв його керівник Василь Марцинковський, підготував велику святкову програму.
    А за кілька кроків від сцени на ветеранів вже чекали бійцівські сто грам і тарілка каші. Цьогоріч традиційне меню солдата приготували місцеві еменесники. Ветеранам наїдки сподобалися. Казали, що було смачно.