У Ковельській центральній районній бібліотеці відбувся вечір поезії - це вже друга така зустріч, яку за ініціативи народного депутата України Степана Івахіва організували його помічниці Ліля Козуб та Катерина Полтавець. Дівчата, щоразу спілкуючись з молоддю міста, вивчали їхні уподобання, особливості творчої діяльності та розробити кілька цікавих проектів. Один із них - вечір поезії, де юні таланти мають хорошу можливість перед численною аудиторією читати власні твори та почути у відповідь думку інших, щось корисне відмітити в поезії ровесників-читців і, зрештою, просто поспілкуватися з творчими людьми.
Цього разу клуб любителів поезії зібрав чимало юних авторів із Ковельського району. Так, скажімо, Тетяна Мартинюк, яка полонила присутніх своєю щирою любов’ю до рідної української мови, приїхала із села Білашів.
Дівчина навчається у дев’ятому класі місцевої школи та вже готується до вишу на факультет журналістики.
А ось інша юна поетеса Марта Коваль зізналася нам, що дуже вболіває за долю безпритульних тварин, адже не раз бачила страждання нещасних, котрі їм завдавали жорстокі люди. Саме тому Марта намагається все частіше в своїх поетичних творах говорити про милосердя, любов до кинутих тварин, щоб не дати душам людей зачерствіти, збайдужіти. Її вірш «Бездомні собаки» - це неначе крик душі юної дівчини.
Поетичним словом найвлучніше можна висловити свої емоції до навколишнього світу, людей, пережитого. Велику силу воно має, коли автор пише про кохання, власні емоції.
Дуже ранима душа в майбутнього фармацевта, студентки медичного коледжу Аліни Клівак. Її твори наскрізь пронизані думками про таке своє, рідне, напрочуд емоційне почуття - любов, котре, як не прикро, не завжди може бути довготривалим та щасливим. Дівчина змогла тут влучно підібрати потрібні слова, котрі не залишили байдужим жодного з присутніх.
Сьогодні молоді люди мають можливість друкуватися в численних газетних виданнях, викладати власні твори в Інтернеті, однак ось так, наживо, перед численною аудиторією представляти свою творчість їм ще не доводилося, але дуже хотілося. Адже вони добре розуміють, що читати на людях – це вести з ним живий діалог, під час якого маєш можливість зазирнути в очі кожному, а очі, як відомо, - дзеркало душі. У них відображаються почуття, емоції, там же можна побачити першу реакцію на те, що відбувається навкруги. Саме ось таке живе спілкування в дружній обстановці, за чашкою чаю чи кави й запропонували творчо обдарованій молоді помічниці народного обранця Лілія та Катерина. Нині вечори поезії стануть традиційними. |
