Із історії музейної справи Ковельщини

Цікавий погляд у минуле відкриває перша сторінка ковельського часопису «Ziemia Kowelska» від 13 лютого 1938 року. На її сторінках — свідчення активної діяльності у Ковелі краєзнавчого гуртка при Державній чоловічій гімназії та створеного при ньому Музею Ковельської землі, - пише на своїй сторінці у Фейсбук Управління культури, молоді, спорту та туризму м. Ковель

 

 У міжвоєнний період музей діяв як важливий осередок дослідження та збереження історико-культурної спадщини Волині. Його діяльність була спрямована насамперед на розширення археологічного та етнографічного відділів, а також популяризацію знань про культуру рідного краю серед молоді.

 

Зібрані експонати — археологічні знахідки, предмети побуту, народне мистецтво, старі знаряддя праці та традиційний одяг — знайомили учнів гімназії з історією та культурою попередніх поколінь волинян, допомагали пізнати й оцінити багатство місцевої спадщини.

 

Особливу увагу в газетній статті приділено зверненню до громади з проханням долучатися до формування музейної колекції. Автори наголошували: речі, які можуть здаватися непотрібними у приватному житті, мають значну історичну та наукову цінність для дослідження краю. У газеті наведено приклади археологічних артефактів — кам’яних молотів і шматків бурштину — що могли б поповнити музейні фонди.

 

Музей прагнув зібрати матеріали з усієї «Ковельської рівнини» — території, що охоплювала кілька повітів Волині. До колекції планували включати писанки з локальними орнаментами, народні малюнки, різьблення, зразки традиційної культури та предмети, пов’язані з історією міста.

 

Вже тоді музей при Державній чоловічій гімназії здобув визнання — зокрема відзнаку за нумізматичну колекцію на виставці в Рівному. Попри це, автори статті зазначали, що музей залишався недостатньо відомим широкому загалу й потребував підтримки місцевої громади.

 

Цей матеріал 1938 року яскраво засвідчує: збереження історичної спадщини Ковельщини було спільною справою небайдужих людей, а музей — простором, де формувалася пам’ять про минуле та передавалися культурні цінності наступним поколінням. Традиція, що започаткували ентузіасти міжвоєнного часу, продовжується і сьогодні.