«Я можу сам»: чому безбар’єрність— це про повагу та успішний бізнес

Ковель змінюється, і це помітно кожному мешканцю. На вулицях міста все частіше з’являються нові пандуси, яскрава тактильна плитка біля аптек та магазинів, кнопки виклику персоналу. У Ковельській громаді вже вдруге проходить Тиждень безбар’єрності — чудовий привід висловити вдячність місцевим підприємцям, які намагаються зробити свій бізнес відкритим для кожного.

Проте, як показує практика, часто гарні наміри та значні капіталовкладення розбиваються об прикрі технічні помилки. Коли елементи доступності встановлюються без розуміння реальних потреб людей, вони, на жаль, залишаються працювати лише на папері.

«Безбар’єрність — це коли людина не повинна просити про допомогу там, де вона може бути самостійною».

Щоб з’ясувати, як архітектурні рішення працюють у реальному житті, архітектор Людмила Мурай та члени Ради безбар’єрності при виконавчому комітеті спільно з людьми з інвалідністю проводили практичне тестування міського простору. За результатами цього моніторингу та спілкування з бізнесом було сформовано перелік із чотирьох головних архітектурних помилок, які щодня обмежують можливість самостійного пересування людей, а також професійні рекомендації щодо їх усунення згідно з ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд».

Помилка 1. Пандус є, але перед ним — бордюр

Часто бізнес витрачає кошти на зручний, пологий з’їзд, але на стику тротуару та самого пандуса будівельники залишають «невеличкий» перепад висоти у 5–10 см. Для людини на кріслі колісному або батьків із візочком цей маленький бордюр стає непереборною стіною, через яку весь пандус втрачає свій сенс.

Рекомендація архітектора: Суворо дотримуватися принципу «нульового порогу». Будь-який вхід до будівлі чи доступ до елементів інклюзії має бути в один рівень із дорогою або обладнаний абсолютно плавним з’їздом без жодних сходинок та перепадів висоти.

Помилка 2. Підйомник під замком

На об’єкті встановлено сучасну підйомну платформу, але вона складена або зачинена на замок. Людина з інвалідністю фізично не може самостійно її відкрити чи запустити. Вона змушена чекати допомоги на вулиці, втрачаючи свободу пересування, або шукати персонал, що перетворює візит на принизливий квест.

Рекомендація архітектора: Технічні засоби доступу (ліфти, платформи) мають проектуватися для можливості самостійного використання. Вони повинні бути постійно готовими до експлуатації без залучення персоналу та пошуку ключів. Організація простору має дозволяти людині самостійно під’їхати, розкласти та запустити підйомник.

Помилка 3. Кнопка виклику, до якої треба «дострибнути», або чому дзвінок — це не доступність

Поширена помилка — монтаж кнопки виклику персоналу на самому верху сходів, поруч із дверима. Логіка такого рішення повністю руйнується: якщо людина в кріслі колісному не може піднятися цими сходами, вона фізично не може дотягнутися до такої кнопки. До того ж, як показує практика, у більшості випадків ці кнопки взагалі не працюють, перетворюючись на звичайну бутафорію.

Важливе зауваження: Згідно з чинними будівельними нормами, «кнопка дзвінка виклику» співробітника об’єкта не може вважатися елементом доступності. Доступність — це можливість самостійно потрапити всередину, а не чекати на вулиці, поки тобі хтось допоможе.

Рекомендація архітектора: Будівля має проектуватися так, щоб людина могла зайти до неї взагалі без виклику персоналу (завдяки правильному пандусу чи підйомнику). Якщо ж кнопка встановлюється як додатковий (але не єдиний!) засіб зв’язку, вона має розташовуватися виключно в доступній зоні перед першою перешкодою (тобто перед першою сходинкою знизу) на висоті 0,8–1,0 м від покриття.
Для об’єктів площею понад 500 м²: Державні будівельні норми вимагають обов’язкового влаштування принаймні одного входу з автоматичним відчиненням дверей, що є найвищим стандартом доступності та турботи про клієнтів.

Помилка 4. Доступність, що обривається на першому поверсі

Вхідна група будівлі може бути облаштована ідеально, але якщо торгові зали, кабінети послуг чи зони відпочинку розташовані на другому чи третьому поверхах, куди ведуть лише круті сходи, простір перестає бути безбар’єрним. Людина має право отримати послугу на будь-якому рівні будівлі.

Рекомендація архітектора: При реконструкції чи капітальному ремонті громадських будівель обов’язково забезпечується безперешкодний доступ до всіх місць цільового обслуговування на кожному поверсі. Якщо немає технічної можливості встановити ліфт, необхідно використовувати сертифіковані вертикальні або похилі підйомні платформи.

Чому безбар’єрність — це вигідно для бізнесу?

Архітектор громади під час зустрічей із підприємцями наголошує, що безбар’єрність — це не про благодійність чи виконання вимог «для галочки». Це про повагу, математику та успіх бізнесу:

Люди з інвалідністю, батьки з маленькими дітьми, літні люди — це величезна частина мешканців Ковеля, які готові відвідувати заклади, де для них створено зручні умови.
Заклад, де поважають гідність кожного відвідувача і дозволяють йому бути самостійним, швидко стає популярним у місті завдяки позитивним відгукам.
Доступне міське середовище потрібне абсолютно кожній людині. Будь-хто може тимчасово травмувати ногу, втомитися, перевозити важку валізу чи просто постаріти.

Власникам об’єктів громадського призначення на території Ковельської громади рекомендується особисто протестувати вхідні групи своїх закладів. Варто поглянути на свій бізнес очима людини на кріслі колісному або батьків із дитячим візочком, щоб зрозуміти, чи може клієнт скористатися послугами самостійно.

Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету міської ради завжди відкритий до діалогу та готовий надати професійну консультацію, допомогти підібрати правильні технічні рішення для кожного конкретного об’єкта.

Давайте створювати безбар’єрне середовище разом, щоб кожен відвідувач у Ковелі міг упевнено сказати: «Я можу сам!»

28-05-2026

Повернутися назад