У Ковелі провели в останню земну дорогу Захисника України Олександра Суся

Знову домовина, вкрита синьо-жовтим стягом – на центральному майдані міста. Знову — біль, сльози, переживання. Дорого платить Україна за свою волю та державність.

Сьогодні «на щиті» навічно повернувся додому ковельчанин Олександр Сусь. Люди, схиливши голови та ставши на коліна, зустрічали свого Захисника.

Йому тепер навічно – 39. Усе коротке життя Олександра пов’язане з нашим містом. Тут він народився, навчався в ЗОШ №11. Працював на місцевих підприємствах – «Ковельсільмаш», ШБУ-63.

Якщо колеги по роботі бачили, як в руках Саші горить метал, обробляється дерево, то рідні найбільше запам’ятають його ліричну душу. Саша закінчив Ковельську школу мистецтв по класу скрипки і завжди, навіть на війні, з ним була музика.

Цікава деталь: на весілля своєї сестри Світлани він підготував особливий подарунок – мелодію, яку написав особисто.

30 липня минулого року ковельчанина мобілізували. Трохи більше місяця він проходив підготовку на полігоні. Згодом був направлений на Сумський напрямок, де виконував відповідальні завдання, які зазвичай доручають саме десантникам.

Свій останній дзвінок мамі він зробив ще 20 листопада. Жінка відчувала біду і намагалася розпитати про завдання, але Саша відповів коротко: «Я просто виконую роботу захисника своєї країни».

З того часу вона більше не чула сина. Через десять днів побратими повідомили про його загибель. Але рідні все одно вірили, бо не мали офіційної інформації.

Вони жили шість тижнів, сподіваючись. На жаль, ДНК -експертиза підтвердила смерть воїна.

Олександр Сусь, стрілець, помічник гранатометника 3-го десантно-штурмового відділення військової частини А0284, що у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, загинув 30 листопада 2024 року. Його життя обірвалось при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Мартинівка Суджанського району Курської області.

«Довгим був шлях повернення Саші додому. Сьогодні ми тут, щоб подякувати йому за подвиг захисника країни, який він здійснив. Глибокі і щирі співчуття мамі Надії Йосипівні, сестрі Світлані, племінниці Тетяні, рідним, близьким. Всім, хто знав і любив Олександра», – сказав на завершення своєї промови міський голова Ігор Чайка.

Олександр Сусь пройшов чимало стежок цієї кривавої війни. До останнього подиху залишився нескореним і незламним.

Вічна пам’ять і слава Воїну, який боронив рідну Україну і кожного з нас.

Поховали Олександра Суся на Алеї Героїв міського кладовища.