Остання шана Героєві: ковельчани попрощались з воїном Віталієм Гаранем

На війні немає поганої погоди, вихідних, немає «втомились». Там щодня йде боротьба, щодня, на жаль, ми продовжуємо втрачати своїх найкращих людей, - повідомляє офіційний сайт Ковельської міської ради.

Сьогодні ковельчани попрощались з військовослужбовцем, Героєм Віталієм Гаранем.

Він народився і виріс у нашому місті. Навчався у школі №13, далі – у професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність електрика. Проходив практику і деякий час працював на КП «Добробут». Заочно закінчив машинобудівний технікум.

Нашому землякові торік у березні виповнилось лише 40. Свій ювілей він уже зустрів на фронті. Мобілізували Віталія у грудні 2022 року. Солдат, командир аеромобільного відділення служив у десантно-штурмових військах. Восени минулого року був поранений, лікувався у шпиталі, але швидко повернувся в стрій до побратимів.

Торік, у грудні, побував у відпустці. А уже 4 січня 2024 року Віталій Гарань прийняв свій останній бій поблизу Мар’їнки на Донеччині.

Повернувся ковельчанин назавжди додому «на щиті». Скорбота огортає місто, коли в останню путь проводжаємо своїх Героїв. Та особливо складно знайти слова втіхи для батьків, важко пояснити дітям, чому вони втрачають найближчих…

«Віталій став на захист країни, щоб у його доньок, в українських дітей було майбутнє. Під час відпустки він сказав своїм рідним, що тут, у відносно мирному Ковелі, люди живуть як в раю. Давайте пам’ятати, якою ціною дається нам це все. Пам’ятати Віталія. Висловлюю щирі співчуття батькам, донькам Ірині та Ользі, усім, хто знав нашого Героя», – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

Спогадами про Віталія ділилось багато людей. Говорив про нього отець Іван, згадуючи, як чоловік приходив в Андріївську церкву, щоб наодинці поспілкуватись з Богом. Сусід і товариш Віктор Мизовець каже, що вони жили в одному під’їзді, знайомі змалку.

Місяць тому, коли Віталій був у відпустці, зустрілись і майже цілу ніч розмовляли про наше дитинство, юність, говорили про майбутнє без війни. Ділились планами, думками. Звісно, говорили й про війну. Вона закінчиться, і буде Перемога. І мій товариш зробив свій внесок, щоб цей день настав якнайшвидше.

Таким його запам’ятав двоюрідний брат Віталія Богдан Сметюх: «Він був завжди усміхненим, веселим, активним, полюбляв мотоцикли. Багато мріяв, часто сипав жартами. Був дуже простим і добродушним, світлою, хорошою людиною. Багато говорив про своїх дочок. Хотів їм тільки найкращого».

Віталій Гарань без страху пішов на захист Батьківщини… Вічна пам’ять, честь і слава захисникові.

Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.