Роз’яснення щодо додержання трудових прав в умовах воєнного стану

• Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
• Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
• Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
• Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
• Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
• Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

• Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
• Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
• Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

• Дистанційна робота — це така форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за своїм вибором, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології (ст. 60-2 КЗпП).
• Держслужбовці також можуть виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі держоргану (п. 9 Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом НАДС від 03.03.2016 № 50). Для цього необхідно погодити у письмовій формі, зокрема засобами телекомунікаційного зв’язку, перелік відповідних завдань та строки їх виконання з безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (за наявності).
• Оплата праці при дистанційній роботі здійснюється в повному обсязі відповідно до трудового договору згідно законодавства.

• У випадку неможливості функціонування підприємства або якщо неможлива робота частини структурних підрозділів або окремих працівників може оголошуватися простій.
• Відповідно до статті 34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
• Оголошується простій, якщо у зв’язку з воєнним станом:

1. не може функціонувати установа, організація, підприємство в цілому;
2. неможлива робота працівників окремих структурних підрозділів;
3. неможливо організувати дистанційну чи на робочому місці роботу окремих працівників.

• Простій оформлюється наказом роботодавця, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.
• Згідно з вимогами статті 113 КЗпП час простою оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
• У разі якщо працівник не може вийти на роботу і не може виконувати її дистанційно, доцільно надати працівникам оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством.