Ковельський журналіст виграв суд у редактора "Волині"

Маленька сенсація сталась учора у Ковелі. Трудовий спір, за яким спостерігали численні читачі газети "Волинь", вирішився на користь опального журналіста, - повідомляє "Нововолинськ Діловий".

Суд поновив Ярослава Гаврилюка на посаді власкора "Волині". Незаконно звільненому журналістові виплатять середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування за моральну шкоду, повернуть судовий збір і витрати на правову допомогу. До роботи він стане вже сьогодні!

Про це повідомив у соцмережах із посиланням на рішення Ковельського міськрайонного суду сам Гаврилюк.

Також суд визнав незаконними та скасував 5 наказів головного редактора газети «Волинь-нова» Згоранця, що стосуються звільнення журналіста.

"Головний редактор має право оскаржити рішення до апеляційного суду Волинської області, а я – зранку приступаю до роботи власкора, — повідомляє Гаврилюк.— Тем, із якими хочу ознайомити читачів газети, за час боротьби з душителями свободи слова назбиралося чимало.

Принагідно дякую всім, хто підтримував мене в цей непростий час: рідним, друзям, читачам «Волині-нової», Ковельській районній раді, її голові Ігорю Верчуку, заступнику голови Галині Коляді, керуючому справами ради Андрію Броїлу, голові РДА Юрію Поліщуку, окремим депутатам районної і міської рад, активістам «Майдану Гідності», багатьом іншим ковельчанам. Справедливість є! За неї варто боротися!"

Гаврилюка можна привітати з поверненням, Згоранцеві — поспівчувати. Банальну проблему економії коштів головред примудрився довести до такого запеклого громадського спротиву й розголосу.

А там, здається, й зі звільненням Василя Нагорного не все гладко вийшло, теж журналіст має підстави до суду звернутися...

У соцмережах тим часом почалось бурхливе обговорення. Ось що пише ковельський активіст і журналіст Сергій Товкач:

"Лідер — веде колектив за собою, нікчема (в народі "ХУ*ЛО") — ховається за спинами залежних по службі людей. Подібне, на моє переконання, твориться в колись шанованій мною газеті.

Сьогодні в судовому засіданні вразив свіжоподаний лист-звернення головного редактора, адресований суду. Автор епістолярного жанру намагався легалізувати власне неуцтво в управлінні редакцією підписами майже чотирьох десятків її працівників, що додавалися до цидулки. Лише двоє з переліку знайшли в собі мужність не підписати інспірований адміністрацією "наїзд" на заслуженого колегу. Лише двоє!

Це затхлим подувом нагадало лиховісні 30-і, коли подібними доносами "колег" ламалися людські долі, формувалися колони "ворогів народу" з особистостей, що мали всього лиш власну думку. Вільне слово було злочином. Нині вільне слово журналіста знову стало злочином! У "Волині-тоталітарній"?

А журналіст Гаврилюк бореться ж не лише за себе, а й за вас, колектив! За окрадених днями недоданих відпусток творчих працівників, за редакторів відділів, зрівняних зарплатою із секретаркою керівника. За реальну участь трудового колективу в управлінні підприємством (так-так – саме підприємством. Комунальним, яким є редакція), аби від працівників не приховували, як у випадку з Василем Нагорним, інформації про його ж – Василя – зарплату.

Завтра Ярослав приступає до виконання обов’язків власного кореспондента у місті Ковелі. Дехто з кумів-«розумників» нахваляється вказати Ярославу «його місце». Кумасі, місце Ярослава – його рідна Ковельщина. З цього місця, як би ви не пнулися, Гаврилюка не зіпхнете. А колективне «розіпни» таке до болю знайоме! Чи не так, «колектив»?

Відгукнувся й Василь Нагорний:

"Колектив… Сергію, редактор має до кожного свій підхід, наприклад, зами — це зарплата… Ти ж бачив штатку, які оклади… До речі, тільки недавно дізнався, що оклад секретарки і мій, редактора відділу журналістських розслідувань, однаковий — 1500 грн. Ну да, це практично одна й та ж робота..."

Як стало відомо "Нововолинську діловому", з газети "Волинь-нова" слідом за сином-правозахисником звільняється й Олександр Лукич Нагорний — легенда волинської журналістики. Він віддав цій газеті 38 років яскравого й мужнього творчого життя.

Скажи лиш "Кловня" — й навіть у найвіддаленішому селі тобі змовницьки підморгне якийсь дядько: "І читав, і реготав… Уміє той Нагорний врізати начальству! Гарно пише!"

А на четвер у "Волині-новій" ніби призначено збори.

"Може, знову гол. ред. буде Ярослава скорочувати, — припускає Василь Нагорний, — може, на моєму батькові хоче відігратись… Ну, Ярослав Гаврилюк довів, що сам за себе постоїть, але не дай Бог, щоб він мені тата зачепив… Ти ж його і так до звільнення довів (залишилось три дні). Від сили права перейду до права справедливості...) Сподіваюсь, сміттєві баки з двору СНУ не забрали...)))".

12-11-2014

Повернутися назад