Ковель попрощався з Героєм Анатолієм Смалем

П’ятнадцять місяців рідні Анатолія Смаля жили надією. Вірили, що зможуть знову обійняти сина, брата, почути його голос, побачити усмішку. Та, на жаль, війна принесла у цю родину страшну звістку.

Сьогодні Ковельська громада віддала останню шану Герою, подякувала йому за мужність, стійкість і провела в останню земну дорогу людину, життя якої обірвалося надто рано.

Анатолій Смаль народився 14 серпня 1987 року у Ковелі. Навчався у школі №4, згодом — у ЗОШ №10. Фах різьбяра по дереву здобув у професійно-технічному училищі №5.

За спеціальністю працювати не довелося, однак обрана в юності справа назавжди залишилася його особливим захопленням. У родинному домі й досі зберігаються створені ним картини та декоративні вироби з дерева — безцінна пам’ять, у яку він вклав частинку своєї душі.

У різні роки працював пекарем у приватній пекарні, експедитором на «Юконі», будівельником у місцевих бригадах та за кордоном.

Ще в дитинстві він пізнав біль втрати — коли йому було лише 11 років, через хворобу помер батько. Саме тоді у ньому загартувалося особливе відчуття відповідальності за рідних. Особливо теплими були його стосунки з мамою — Людмилою Михайлівною. Він завжди знаходив нагоду потішити її увагою чи маленьким подарунком.

Власної сім’ї Анатолій не створив, але був надійною опорою для своїх близьких. Трьох синів сестри Оксани любив як рідних, піклувався про них, оберігав. Щирі й теплі стосунки мав також із двоюрідною сестрою та її дітьми. Діти тягнулися до нього, бо відчували його доброту й щирість.

До війська Анатолія мобілізували 19 жовтня 2024 року. Після навчання він служив на Сумщині, а згодом — на Курщині. Сувора зима, мороз, важкі умови. Але він мужньо виконував бойові завдання. Постійно знаходив можливість поспілкуватися із близькими людьми, заспокоював їх, говорив, що все добре.

Рідні ще почули його голос 22 січня 2025 року. Тоді він сказав, що знову йде на позиції. Це був його третій вихід… і останній.

5 лютого родині повідомили, що Анатолій зник безвісти. Почалися довгі місяці болісного очікування, пошуків і надії. Переглядали списки, фото, відео, вдивлялися в обличчя звільнених з полону військових, вірили, що станеться диво. Але експертиза ДНК дала остаточну і болючу відповідь…

Життя солдата, розвідника-сапера аеромобільного батальйону військової частини А0281 Анатолія Сергійовича Смаля обірвалося 24 січня 2025 поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації.

Прощання із захисником відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці.

«Війна забирає найкращих — щирих, працьовитих, тих, хто любив життя, свою родину, своє місто. Анатолій став до зброї, бо не міг бути осторонь. Наш обов’язок — пам’ятати його подвиг і робити все, щоб жертва наших Героїв не була марною, – сказав міський голова Ігор Чайка, звертаючись до рідних та громади. – Сьогодні ми розділяємо невимовний біль із мамою Людмилою Михайлівною, сестрою Оксаною, її родиною та всіма, хто знав і любив Анатолія».

Низький уклін воїну. Дякуємо за захист.

Поховали Анатолія Смаля на Алеї Героїв міського кладовища.

Світла пам’ять і вічна слава Герою.