Як у Ковелі підтримують переселенців

Ковельська громада прийняла понад п’ять тисяч людей з регіонів, де ведуться активні бойові дії. У нас вони знайшли прихисток, дах над головою. Не усім вдається самотужки здолати численні виклики, тому з перших днів війни для підтримки внутрішньо переміщених осіб у Ковелі організували пункти благодійної допомоги.

В одному з них, що знаходиться у колишньому РАЦСі, команда волонтерів три рази на тиждень зустрічає своїх добрих знайомих.

У звичайному житті Лілія Літвін працює костюмером у народному домі “Просвіта”, Поліна Панюс — керівник народної аматорської хорової капели, пів року у їх колективі — Тетяна Тінькова.

Жінка 7 березня приїхала до нас з Харкова. Каже, що 24 лютого о пів на п’яту ранку, вони уже відчули, що таке війна. Коли виїжджала, то картина була жахливою, будинки у шістнадцять поверхів палали знизу догори. Її дім, який знаходиться на Північній Салтівці, вцілів. Втім, зараз район непридатний для життя.

Пані Тетяна сама неодноразово скористалась послугами пункту допомоги. Навіть з чоловіком написали статтю про привітних ковельчанок, які з посмішкою і добрими порадами їх зустрічали.

"Чоловік проводить онлайн лекції для студентів авіаційного університету. Він зайнятий. Тепер і для мене три дні пролітають непомітно у хорошому товаристві", – розповідає жінка.

Лідер цієї жіночої команди — Лілія Літвін. Її досвід костюмера дуже став у нагоді. Силу-силенну речей довелось перебрати, пофасувати, розкласти в коробки, розвісити, аби відвідувачам було легше знайти необхідне.

Часто приходять колеги з народного дому “Просвіта”, щоб допомогти. Перші місяці війни практично усім колективом працювали у пункті в спорткомплексі. Тепер локацію змінили. Територія менша, але з часом усе впорядкували.

"Якщо спочатку багато допомоги надходило з-за кордону, то зараз більше отримуємо від ковельчан. Ось, наприклад, дитячі книжки та розмальовки привіз місцевий підприємець. Взагалі, люди приносять різне: одяг, взуття, дитячі речі, посуд, електротовари та інше. Часто приходять і залишають повідомлення, що у них є меблі, побутова техніка, посуд. Такі ж записки у нас є і від переселенців. І так підбираємо, допомагаємо. Одна родина у перші місяці взяла манеж для малюка. За 11 місяців їх дитятко підросло, а інша родина якраз шукали таку річ. От і передали одразу".

Лілія розповідає, що пункт став ще й своєрідним обміном інформацією. Тут не лише люди вибирають одяг та взуття, а діти — іграшки, але й розповідають про себе, діляться наболілим, знаходять навіть заняття для себе.

Сьогодні тут нічого не пропадає. Хтось бере в’язані речі, розпускає на нитки і приносить клубки,а дівчата- переселенці та наші ковельчанки з них в’яжуть носки, які згодом волонтери передають солдатам на фронт. А у відповідь — фото від бійців.

Одна жінка з донечкою, які приїхали з Харкова, виготовляють ляльки-мотанки. За матеріалами, тканиною теж приходять у пункт та обов’язково щось підбирають для власних виробів.

У кожного, хто тут буває, своя історія, своя доля. Тетяна з великою родиною приїхала з Гуляйполя. Вона прийшла з двома онуками – Максимом та Софійкою. Спочатку їх прихистили в готелі на одному з автосервісів міста.

"Надзвичайно хороші люди. Ми там прожили 11 місяців. Зараз знімаємо квартиру. Обживаємось. Максим уже танцює у “Барвінку”. Пункт нас дуже виручає. Найчастіше беремо речі для дітей".

Був період, коли стало менше приходити людей. Зараз знову у день буває понад п’ятдесят відвідувачів. Географія досить широка. Це — Харківська, Донецька, Луганська, Запорізька області. Нині приїжджають переселенці з Херсона, Мелітополя, Дніпра.

"Це дуже добре, що є такий пункт. І дівчата тут привітні. Приходжу двічі на місяць, вони завжди порадять щось корисне", – розповідає мешканка Запоріжжя.

Пункт благодійної допомоги для внутрішньо переміщених осіб знаходиться на вулиці Степана Бандери, 18. Працює тричі на тиждень: понеділок, середа, п’ятниця, з 10.00 до 13.00 год.

08-02-2023

Повернутися назад