30 серпня - Міжнародний день жертв насильницьких зникнень

28 серпня на базі Ковельської міськрайонної організації “Товариства Червоного Хреста України”, з нагоди відзначення в Україні 30 серпня Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень, відбувся круглий стіл за участі його голови Людмили Стахорської, начальника служби у справа дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Жанни Вельми, директора Ковельського міського центру соціальних служб Інни Третяк та фахівця із соціальної роботи Олени Приступи, головного спеціаліста Ковельського МЦ з надання БВПД Анни Капітан, інспектора сектору превенції відділу превенції Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, лейтенанта поліції Дмитра Пастернака, інспектора зв'язків з громадськістю ВОНС м. Ковель УПП у Волинській області ДПП, лейтенанта поліції Олени Дмитрук.

Метою заходу було обговорення забезпечення гарантій захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, жертв насильницьких зникнень та членів їхніх сімей, забезпечення державної підтримки таких осіб та членів їхніх сімей, підвищення ефективності заходів з їх встановлення та розшуку.

"Арешти, затримання та викрадення – все це вважають найпоширенішими видами насильницьких зникнень людей. Щороку їх кількість невпинно зростає у всьому світі. Ще у 2010 році Генеральна асамблея ООН висловила у своїй резолюції серйозну стурбованість щодо негативної тенденції зникнення безвісти осіб та оголосила 30 серпня Міжнародним днем жертв насильницьких зникнень, аби весь світ розпочав боротьбу.

З огляду на війну на сході України та анексію Криму, Міжнародний день жертв насильницького зникнення набув актуальності й для України. Звичайною справою стала практика викрадення людей у Криму, насильницьке зникнення українських активістів на непідконтрольних Києву територіях Донбасу, порушення прав людини тощо”, - наголосила Інна Третяк.

Людмила Стахорська зазначила, що відповідно до визначення Міжнародного Комітету Червоного Хреста зниклі безвісти особи — це особи, чиє місцезнаходження невідоме їхнім сім’ям, а також ті, хто зник внаслідок збройного конфлікту, ситуації насильства, стихійного лиха, міграційних процесів та інших ситуацій. Зниклі безвісти особи є безпосередніми жертвами, проте їхні родичі — теж жертви. Коли хтось зникає, його сім’я глибоко страждає, перебуваючи в безперервному невіданні. Це призводить до фізичних, емоційних і психологічних наслідків, до яких часто додаються юридичні та економічні проблеми.

“Стаття 146-1 Кримінального кодексу України передбачає, що арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене представником держави (службова особа, а також особа або група осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави), в тому числі іноземної з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Покарання – позбавлення волі на строк до 7 років”, - повідомила Анна Капітан.

Олена Дмитрук розповіла як діяти у випадках пошуків зниклих людей.
Заява про розшук особи, зниклої безвісти за зазначених вище обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення, а також Комісією, якщо зазначені особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи.

На підставі інформації, отриманої від Національної поліції України, Комісія надає висновок про місцеперебування особи, зниклої безвісти, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місце поховання чи місцезнаходження останків такої особи та не пізніше ніж у триденний строк з дня затвердження висновку направляє його заявнику.

29-08-2021

Повернутися назад