Волинь у долях переселенців зі Сходу України. Відео

Багато сімей після початку воєнних дій на сході України змушені були покинути обжиті домівки та шукати прихисток на безпечній території. Для багатьох переселенців зі Сходу та Криму рідною стала Волинь, - йдеться у сюжеті "Телевізійного центру Ковель".
20-річна Ельміра вчиться розмовляти українською і звикає до нового життя: багатодітна сім’я Алтаєвих із села Кам’янка на Донеччині через війну на сході України полишила обжиту домівку та оселилася на Волині, в кількох населених пунктах Любомльського району. Ельміра з молодшою сестрою проживає у цій старенькій хатинці в селі Запілля.
З собою Ельміра захопила “прожитковий мінімум” речей: кілька улюблених суконь, документи та книги.
Щодня по буднях Ельміра добирається до райцентру, де працює кранівницею мостового і козлового кранів на нижньому складі місцевого лісгоспу.
Дівчина прийшла працювати в лісгосп за порадою односельчан. Висоти не боїться з дитинства. А професію кранівника здобула в Маріупольському професійно-технічному ліцеї. У вправних руках Ельміри машина видається напрочуд слухняною.
“Еля вже працює в нас другий рік. Спочатку, як прийшла до нас на роботу, вона була дуже скута і мало розмовляла. До роботи відноситься дуже відповідально. Вона старалася і з кожним днем у неї виходило все краще і краще. Зараз вона працює дуже добре. Всі її тут поважають і люблять...”, - розповідає начальник складу ДП “Любомльський лісгосп” Юлія Загура.
Павло Степаненко перебрався з Луганська до Ковеля на запрошення тренера - майстра спорту міжнародного класу з бігу на 100 км. Олександра Головницького.
“У нього вдома йшов обстріл, а він бігав на стадіоні — фанат такий. Я йому й кажу — давай до мене, в Ковель... І от ми так і працюємо в тандемі. Нам допомагає Олена Миколаївна Клімашевська. Набрали ще групу дітей, які, я думаю, на весну вже покажуть результати... Та й думаю, що буде все добре...”, - говорить майстер спорту міжнародного класу з бігу на 100 км Олександр Головницький.
“У меня было много тренеров, но никак не получалось. И вот я нашел по интернету Александра Головницкого и переехал в Ковель. Несмотря на то, что идет война и у меня там осталась семья, родные... Это далось мне непросто, я ехал через Россию, потратил много денег — но я ни разу так и не был с той поры дома... Они хотят, чтобы я вернулся. Больше года уже я не могу приехать. Но я знаю, что я теряю — такого тренера у меня уже больше не будет... Если я поеду — очень сложно будет вернуться...”, - розповідає легкоатлет, ультра-марафонець Павло Степаненко.
У тандемі з новим тренером Павло значно покращив свої спортивні результати: в травні переміг на чемпіонаті України. А на цьогорічному чемпіонаті світу в Нідерландах спортсмен вперше виконав норматив майстра спорту.
Нині Павло, як і його тренер, разом захищають спортивну честь України. Готуються до чемпіонату світу в Катарі. Однак, на заваді участі волинян у престижних змаганнях може стати банальна фінансова скрута.
“Ми з Пашею якби в збірній. Але організатори оплачують лише певний відсоток витрат. Потрібно ще 300 євро з людини, а для нас це достатньо велика сума. Тому, якщо ми не зберемо її, змушені будемо пропустити відповідальні змагання”, - каже Олександр Головницький.
Павло уже адаптувався на Волині. Проте, постійно тримає зв'язок з рідними.
«Не скоро все успокоится. И сейчас все готовятся к зиме. Там паника, люди не знают, что делать? Цены растут. И коммунальные услуги. А зарплаты — одни и те же. Люди не знают, что делать», - говорить Павло.
Війна змінює погляди на життя. Характери. Змушує дорослішати. Еля Алтаєва, незважаючи на свій юний вік, напрочуд розважлива та серйозна. Дівчина допомагає волонтерам підтримувати бійців у зоні АТО. І вірить, що прийде пора, коли вона повернеться на Донбас, у рідний край. З любов'ю в серці до тієї землі, яка прихистила її у неспокійний час війни та життєвих поневірянь.

12-10-2015

Повернутися назад