У Ковелі з’явилася нова вулиця та провулок

На 51-ій сесії міської ради прийнято рішення про присвоєння назви проектній вулиці та провулку імені Володимира Міяковського - українського історика, архівіста, літературознавця, який народився і виріс у місті Ковелі. Таке рішення було прийняте за рекомендацією топонімічної комісії 11 січня 2014 року, враховуючи звернення Української вільної Академії наук у США. Вулиця та провулок Міковського передбачені детальним планом території розміщення кварталу житлової забудови по вулиці Ватутіна (колишнє військове містечко), - повідомили у Ковельському міськвиконкомі.
У липні 2013 року на ім’я Ковельського міського голови Олега Кіндера надійшов лист від президента Української вільної Академії наук у Нью-Йорку Альберта Кіпа, у якому було висловлене прохання розглянути і підтримати пропозицію УВАН про присвоєння імені Володимира Варламовича Міяковського одній із вулиць міста. Також у листі йшлося про його вагомий внесок у розвиток архівної справи, дослідження історії та літератури України. Як стверджують його сучасники, Міяковський був мужньою і порядною людиною, авторитетним вченим, достойним належного вшанування у місті, в якому народився і яке любив впродовж усього життя.

Володимир Варламович Міяковський народився 1888 року у Ковелі в сім’ї мирового посередника Ковельського повіту, почесного мирового судді. Мати, Ольга Леонтіївна Лятошинська доводилась рідною тіткою композитору Борису Лятошинському. Міяковські близько приятелювали з родиною Косачів, що мешкали неподалік.
Навчався Володимир у Ковельській, а згодом Київській гімназіях, яку закінчив із срібною медаллю. У 1906 р. вступив на юридичний факультет Київського університету, пізніше перейшов на історико-філологічний факультет Cанкт-Петербурзького університету.
З 1916 р. служив у Комісії для наукового опису архіву Міністерства освіти. У 1917 р. переїхав до м. Переяслава, у 1918 р. — до м. Києва. Працював в Архівно-бібліотечному відділі Головного управління мистецтв і національної культури. У 1920 р. входив до складу Губернського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини у Києві. Пізніше очолював Архівне управління і Київський центральний історичний архів ім. В. Антоновича. Співпрацював з Українською вільною Академією наук, інститутом Тараса Шевченка, Археологічним комітетом.
У 1930 р. був репресований за звинуваченням у причетності до «Cпілки визволення України», до 1933 р. перебував на засланні в Карелії. Після звільнення працював у Києві статистиком. У 1941-1943 рр. - директор Історичного архіву у м. Києві. У 1944 р. виїхав до м. Праги, у 1945 р. — до м. Аусгсбурга (Німеччина), у 1950 р. - до м. Нью-Йорка (CША). Володимир Міяковський - один із засновників Української вільної Академії наук (УВАН), керівник її Музею-архіву у Нью-Йорку (з 1948). Співробітничав з Українським історичним товариством (УІТ). Був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Досліджував історію громадсько-політичного руху в Україні у XIX ст. Автор праць «Революційні відозви до українського народу 1850—1870-х рр.» (1920); «З нових матеріалів до історії Кирило-Мефодіївського братства», «Київська Громада. З історії українського суспільного руху 60-х рр.» (обидві - 1924); «Люди сорокових років. Кирило-Мефодіївці в листуванні», «Кирило-Мефодіївці в Археографічній комісії» (обидві - 1928); «Костомаровські «Книги буття українського народу» (1954). Автор коментарів у 3 і 4 томах академічного видання творів Т. Шевченка (1927—1929); редактор «Шевченкознавчого збірника» (1952-1964); упорядник збірника «Тарас Шевченко» (1962), бібліографічних оглядів, літературно-критичних статей.
Ім’я Володимира Міяковського - людини, яка все життя працювала для української науки, в Україні майже не відоме. Вивчення могутньої культурної спадщини Володимира Міяковського у нашій державі лише розпочинається.

Фото: з журналу «Український історик». 1969 р.

06-03-2014

Повернутися назад